Ентероколіт — запальний процес тонкого і товстого кишківника. Причини, симптоми, діагностика, лікування, харчування та роль фітотерапії у комплексній підтримці та відновленні роботи кишківника.
Ентероколіт: причини, симптоми, лікування та роль фітотерапії
Ентероколіт — це запальний процес, який одночасно охоплює тонкий і товстий кишківник. За своєю логікою він поєднує ознаки ентериту та коліту, тому може проявлятися не лише діареєю, закрепами і болем, а й порушенням травлення, здуттям, спазмами та змінами характеру випорожнень.
Запалення тонкого кишківника називають ентеритом, товстого — колітом; ці процеси можуть виникати одночасно.
причина ентероколіту → вираженість запалення → основне лікування → відновлення нормальної роботи кишківника.
Подальший підхід залежить від причини ЕНТЕРОКОЛІТУ, вираженості запалення та супутніх симптомів. Нижче зібрані основні питання, які допоможуть послідовно розібратися у проявах ЕНТЕРОКОЛІТУ, його причинах, діагностиці та підходах до лікування.
ЕНТЕРОКОЛІТ: що важливо знати — оберіть розділ, який Вас цікавить:
01 Основні симптоми ЕНТЕРОКОЛІТУ ▶
Прояви залежать від причини та тяжкості стану, але найчастіше можуть виникати:
- біль і спазми в животі;
- діарея або закрепи, іноді їх чергування;
- здуття та бурчання;
- газоутворення;
- часті або термінові позиви до дефекації;
- нудота, іноді блювання;
- слабкість;
- при окремих формах — слиз або кров у випорожненнях;
- при вираженій діареї — ознаки зневоднення.
При гострих кишкових інфекціях можуть виникати порушення випорожнень, спазми, нудота або блювання, а іноді температура. Втрата рідини та електролітів при цьому є одним із головних ризиків.
02 Чому при ЕНТЕРОКОЛІТІ симптоми можуть різнитися ▶
При ентероколіті одночасно задіяні два відділи кишківника з різними функціями.
Тонкий кишківник бере активну участь у травленні та всмоктуванні поживних речовин.
Товстий кишківник важливий для формування випорожнення, всмоктування води та нормальної моторики.
порушення травлення + здуття + діарея або закрепи, з можливим їх чергуванням + спазми + порушення моторики.
Саме ця комбінованість симптомів відрізняє ентероколіт від ситуацій, коли проблема переважно локалізована лише в одному відділі кишківника.
03 Чому виникає ЕНТЕРОКОЛІТ ▶
ЕНТЕРОКОЛІТ — це не окрема хвороба, а одночасне запальне ураження тонкого і товстого кишківника, яке може виникати з різних причин.
Найчастіше причиною є кишкова інфекція, але запальний процес також може бути пов’язаний із хронічними імунозапальними захворюваннями, лікарськими засобами, токсичними чинниками, променевою терапією та іншими ушкодженнями кишківника.
Тому головне завдання — не просто зменшити діарею чи біль, а встановити, що саме спричинило запалення і наскільки виражене ураження кишківника.
Кишкові інфекції
Одна з найпоширеніших причин гострого ентероколіту — інфекційне ураження травного тракту.
Бактерії
Salmonella, Campylobacter, Shigella,
патогенні штами Escherichia coli та інші бактерії
можуть спричиняти діарею, спазми, біль у животі,
підвищення температури, нудоту
та іноді появу слизу або крові у випорожненнях.
Віруси
Норовіруси, ротавіруси та інші віруси
часто спричиняють гострий перебіг із діареєю,
нудотою, блюванням та слабкістю.
Паразити та найпростіші
Окремі паразитарні інфекції можуть викликати
тривалу або повторну діарею, здуття, біль
та порушення травлення.
Інфікування найчастіше відбувається через забруднену їжу або воду, недостатню термічну обробку продуктів, порушення правил їх зберігання або контакт із джерелом інфекції.
При вираженій діареї одним із головних ризиків є втрата води та електролітів.
Харчові токсини та токсичні чинники
Запальний процес може бути пов’язаний не лише із самим мікроорганізмом, а й із токсинами, що потрапляють до організму з їжею.
- бактеріальні токсини у забруднених або неправильно збережених продуктах;
- хімічні забруднювачі;
- токсичні речовини природного походження;
- інші види харчових отруєнь.
У таких випадках симптоми нерідко виникають досить швидко та можуть включати нудоту, блювання, спазми і діарею.
Запальні захворювання кишківника
Одночасне ураження тонкого і товстого кишківника може виникати при хронічних імунозапальних захворюваннях.
Найхарактерніший приклад — хвороба Крона, яка може уражати різні відділи травного тракту, зокрема одночасно тонку і товсту кишку.
діарея + біль → зниження маси тіла → порушення всмоктування → періоди загострення і ремісії.
У цьому випадку лікувати лише діарею або спазми недостатньо — необхідно контролювати основний імунозапальний процес.
Лікарські засоби
Окремі препарати можуть ушкоджувати слизову оболонку кишківника, змінювати її захисні властивості, впливати на мікробіоту або провокувати запальну реакцію.
Нестероїдні протизапальні засоби
Ібупрофен, диклофенак, напроксен та інші НПЗП
можуть ушкоджувати слизову травного тракту,
особливо при тривалому застосуванні.
Антибіотики
Можуть суттєво змінювати кишкову мікробіоту.
В окремих випадках це створює умови
для розвитку антибіотик-асоційованої діареї
та інфекції Clostridioides difficile.
Імуносупресивні та онкологічні препарати
Деякі хіміотерапевтичні засоби, мікофенолат
та сучасні імунні препарати
можуть спричиняти запальне ураження кишківника
і виражену діарею.
Інші лікарські засоби
Для окремих препаратів також описані ентеропатії
або запальні зміни кишківника,
тому при появі симптомів після початку нового лікування
важливо повідомити про це лікаря.
Важливо: самостійно скасовувати призначені препарати не слід.
Променеве ураження кишківника
Променева терапія органів черевної порожнини або малого таза може ушкоджувати слизову тонкого та товстого кишківника.
Запальні зміни можуть виникати як під час лікування, так і через певний час після нього та проявлятися діареєю, болем, спазмами, порушенням всмоктування або зміною характеру випорожнень.
Інші причини
- порушення кровопостачання;
- тяжкі системні захворювання;
- виражений імунодефіцит;
- наслідки операцій або інших ушкоджень кишківника;
- окремі рідкісні запальні та інфекційні захворювання.
Тому при тривалому, тяжкому або повторному перебігу важливо не використовувати «ентероколіт» лише як загальну назву симптомів, а встановити конкретну причину захворювання.
інфекція → визначаємо збудника та контролюємо втрату рідини;
медикаментозне ушкодження → оцінюємо препарати;
хвороба Крона → контролюємо імунозапальний процес;
токсичне або променеве ураження → усуваємо або мінімізуємо причинний фактор;
після контролю основної причини → відновлюємо травлення,
моторику та нормальну роботу кишківника.
04 Як встановлюють причину ЕНТЕРОКОЛІТУ ▶
Діагностика ентероколіту залежить від того, наскільки гостро почалося захворювання, як довго тривають симптоми та що могло їх спровокувати.
чи є кишкова інфекція → наскільки виражене запалення → чи є зневоднення або втрата електролітів → чи не пов’язані симптоми з хронічним запальним або іншим захворюванням кишківника.
Оцінка симптомів та можливих причин
Лікар уточнює:
- коли почалася діарея і скільки вона триває;
- як часто виникають випорожнення;
- чи є температура;
- чи присутні кров або слиз;
- чи є блювання;
- наскільки виражений біль;
- чи є ознаки зневоднення;
- чи були нещодавно антибіотики або інші нові лікарські засоби;
- чи пов’язані симптоми з певною їжею, водою, подорожами або контактом із хворою людиною.
Ця інформація вже допомагає визначити, інфекційний, медикаментозний, запальний чи інший механізм найбільш імовірний.
Аналізи крові
- вираженість запальної реакції;
- анемію;
- можливе зневоднення;
- порушення електролітів;
- загальний стан організму.
При тривалому перебігу можуть додатково оцінювати показники, пов’язані з харчуванням і всмоктуванням поживних речовин.
Дослідження калу
Особливо важливе при гострій або тривалій діареї.
- бактеріальні збудники;
- паразити;
- токсини окремих мікроорганізмів;
- приховану кров;
- ознаки кишкового запалення.
ПЛР та інші тести на кишкові інфекції
Сучасні молекулярні тести дозволяють одночасно перевіряти наявність декількох можливих збудників.
Водночас позитивний результат завжди оцінюють разом із симптомами та іншими даними обстеження.
Маркери кишкового запалення
При тривалих або повторних симптомах можуть використовуватися дослідження калу на маркери запалення, зокрема фекальний кальпротектин.
Він допомагає зрозуміти, чи є активний органічний запальний процес у кишківнику та чи потрібне подальше ендоскопічне обстеження.
Але сам по собі цей показник не визначає конкретну причину ентероколіту.
Ендоскопічні дослідження
Якщо симптоми тривають довго, повторюються або є кров у випорожненнях, втрата маси тіла чи підозра на хворобу Крона або інше органічне захворювання, може знадобитися колоноскопія.
Вона дозволяє оцінити:
- стан слизової;
- почервоніння та набряк;
- ерозії або виразки;
- джерело кровотечі;
- поширеність запального процесу.
За потреби під час дослідження беруть біопсію.
Біопсія
Дослідження невеликих фрагментів слизової допомагає уточнити характер запалення та відрізнити різні захворювання, які можуть мати схожі симптоми.
КТ, МРТ та інші методи візуалізації
Їх використовують, якщо є підозра на:
- хворобу Крона;
- ускладнення;
- виражене або поширене запалення;
- звуження кишківника;
- абсцеси;
- ураження відділів кишківника, які складно оцінити ендоскопічно.
Чому одного аналізу недостатньо
симптоми та анамнез → аналізи крові → дослідження калу → тести на інфекції → маркери запалення → ендоскопія або візуалізація за потреби.
Саме сукупність цих даних дозволяє визначити, що спричинило ентероколіт і яке лікування необхідне.
Після встановлення або визначення найбільш імовірної причини ентероколіту можна переходити до лікування.
05 Як лікують ЕНТЕРОКОЛІТ ▶
Лікування ентероколіту залежить від його причини, тяжкості запального процесу та того, наскільки порушена робота тонкого і товстого кишківника.
усунути або контролювати причину → не допустити зневоднення → зменшити запалення та симптоми → поступово відновити харчування, травлення, моторику та випорожнення.
При інфекційному ентероколіті
Регідратація
При діареї та блюванні організм втрачає воду й електроліти.
Тому першочергове завдання —
відновити рідину та солі.
При легкому перебігу достатньо пиття, при вираженій діареї доцільні розчини для оральної регідратації. При тяжкому зневодненні може знадобитися внутрішньовенне введення рідини.
Контроль інфекції
- при вірусних інфекціях основою часто є регідратація та симптоматична підтримка;
- при бактеріальних інфекціях антибіотики потрібні не завжди і призначаються лише у визначених випадках;
- при паразитарних інфекціях застосовують відповідні протипаразитарні препарати.
Самостійно приймати антибіотики «від кишкової інфекції» не варто — при різних збудниках тактика відрізняється.
При медикаментозному ентероколіті
виявити можливий причинний препарат → обговорити його з лікарем → за потреби скоригувати лікування → підтримати відновлення слизової та функцій кишківника.
Самостійно скасовувати призначені лікарські засоби не слід.
При хворобі Крона та інших імунозапальних захворюваннях
Головне завдання — контролювати імунозапальний процес, а не лише зменшувати діарею або спазми.
Можуть використовуватися протизапальні, імуносупресивні, біологічні та інші спеціальні препарати.
При токсичному або променевому ураженні
Насамперед потрібно усунути або максимально зменшити дію причинного фактора.
- відновлення рідини та електролітів;
- контроль діареї та болю;
- підтримка слизової;
- поступове відновлення травлення і випорожнень.
Симптоматична підтримка
- зменшення спазмів і болю;
- контроль діареї;
- корекція закрепу;
- зменшення здуття;
- підтримка моторики;
- відновлення нормального травлення.
Але симптоматичне лікування не повинно підміняти лікування основної причини.
06 Харчування під час ЕНТЕРОКОЛІТУ ▶
У гострий період їжу підбирають так, щоб не перевантажувати травну систему, але й не створювати зайвих обмежень.
- їсти невеликими порціями;
- обирати їжу, яка добре переноситься;
- тимчасово обмежити дуже жирні, гострі та важкі страви;
- достатньо пити;
- поступово розширювати раціон після покращення.
При вираженій діареї головним залишається відновлення рідини та електролітів.
Від лікування — до відновлення функцій кишківника
Навіть після зменшення гострого запалення певний час можуть зберігатися:
здуття → спазми → нестійкі випорожнення → порушення травлення → підвищена чутливість до їжі.
Це не завжди означає, що активний запальний процес триває.
На етапі відновлення основними завданнями стають:
- нормалізація моторики;
- відновлення травлення;
- стабілізація випорожнень;
- зменшення здуття і спазмів.
07 Фітотерапія при ЕНТЕРОКОЛІТІ ▶
Фітотерапія при ентероколіті може бути допоміжною складовою комплексного лікування та відновлення, але її роль залежить від причини захворювання, активності запального процесу та провідних симптомів.
При інфекційному, імунозапальному, медикаментозному або іншому органічному ураженні рослинні засоби не повинні замінювати основне лікування.
При спазмах і болю
Можуть використовуватися ромашка, м’ята, меліса
та інші рослини зі спазмолітичним напрямом дії.
При здутті та газоутворенні
Традиційно застосовують фенхель, кмин, аніс, м’яту.
При подразненні слизової оболонки
Можна розглядати льон, алтей, ромашку, подорожник —
рослини, які використовують для підтримки
слизової оболонки травного тракту.
При діареї
Фітотерапію підбирають з урахуванням
причини та тяжкості стану.
Можуть використовуватися рослини
з в’яжучими властивостями,
наприклад кора дуба,
перстач прямостоячий,
сушені плоди чорниці.
При гострій діареї першочерговими залишаються регідратація та лікування основної причини.
При нестійких випорожненнях і порушенні моторики
При ентероколіті можуть чергуватися діарея, схильність до закрепу, спазми та здуття.
Тому фітотерапію доцільно підбирати не лише за одним симптомом, а з урахуванням загальної моторики кишківника та характеру випорожнень.
Докладніше про окремі лікарські рослини та їх застосування при різних симптомах можна прочитати у матеріалі «Лікарські рослини для кишківника».
08 Коли потрібен комплексний фітотерапевтичний підхід ▶
При ентероколіті часто одночасно поєднуються:
спазми + здуття + нестійкі випорожнення + подразнення слизової + порушення травлення та моторики.
У такій ситуації одна лікарська рослина може впливати лише на окремий напрям.
Тому особливу увагу варто звертати на комплексні фітокомпозиції, створені фахівцями за принципом поєднання лікарських рослин із різними, але взаємодоповнювальними властивостями, зокрема комплексну фітокомпозицію ФІТОЧАЙ ЕНТЕРОФІТ, створену фахівцями Київської медичної академії під керівництвом кандидата фармацевтичних наук Янішевської Н.О.
Такий підхід може бути спрямований одночасно на:
- підтримку слизової оболонки;
- зменшення спазмів і дискомфорту;
- зменшення здуття та газоутворення;
- підтримку нормальної моторики;
- стабілізацію випорожнень;
- підтримку процесів травлення.
09 Комплексна Фітокомпозиція — Фіточай ЕНТЕРОФІТ ▶
Фіточай ЕНТЕРОФІТ — композиція з 13 лікарських рослин, створена за принципом комплексного впливу на різні функціональні прояви з боку кишківника.
Завдяки комплексу лікарських рослин, що входять до складу Фіточаю, він працює у декількох напрямках:
- сприяє зменшенню запального процесу;
- підтримує слизову оболонку;
- зменшує спазми та функціональний дискомфорт;
- зменшує здуття і газоутворення;
- підтримує моторику;
- сприяє нормалізації випорожнень як при діареї, так і при закрепах;
- підтримує процеси травлення.
Крім того, Фіточай, володіючи полівітамінною дією, є джерелом макро- та мікроелементів у водному розчині, що дозволяє його розглядати як додатковий засіб регідратації при зневодненні організму, викликаному діареєю.
Фіточай не має протипоказань при вживанні з іншими лікарськими засобами та завдяки протизапальним і спазмолітичним властивостям рекомендований до вживання у комплексному лікуванні ЕНТЕРОКОЛІТУ та інших запальних захворювань кишківника.
Саме завдяки багатокомпонентному та комплексному підходу Фіточай ЕНТЕРОФІТ є доцільним у лікувальному процесі ЕНТЕРОКОЛІТУ, коли у людини присутній не один ізольований симптом, а їх поєднання.
спазми + здуття + нестійкі випорожнення, розлади або закрепи + подразнення слизової + порушення травлення та моторики.
Детальніше про склад, властивості компонентів та рекомендації щодо застосування можна ознайомитись на офіційній сторінці фіточаю ЕНТЕРОФІТ.
Офіційна сторінка Фіточаю ЕНТЕРОФІТ →
10 Коли потрібна кваліфікована допомога ▶
Необхідно звернутися до лікаря, якщо:
- у випорожненнях є кров або гній;
- діарея виражена або триває кілька днів;
- є висока температура;
- виникає сильний або наростаючий біль;
- повторюється блювання;
- людина не може достатньо пити;
- з’являються ознаки зневоднення;
- є виражена слабкість;
- симптоми регулярно повторюються або стають хронічними.